Мітоміцин С підвищує ризики помутніння рогівки після CXL

Мітоміцин С підвищує ризики помутніння рогівки після CXL

Застосування мітоміцину C (MMC) після крос-лінкінгу рогівки (CXL) не запобігає появі помутніння рогівки після процедури, але й сприяє зібльшенню проявів хейза, за словами Шеді Т. Аввада, доктора медичних наук, професора клінічних наук офтальмології в Медичному центрі Американського університету Бейрута в Лівані.

Обгрунтуванням застосування MMC після CXL було інгібування кератоцитів після процедури. Однак значне вивільнення цитокінів внаслідок сплеску апоптозу через комбінацію CXL і MMC, припускають, є відповідальним за посилення хейза.

Аввад і його колеги дійшли такого висновку на основі результатів ретроспективного одноцентрового дослідження 72 пацієнтів (87 очей з кератоконусом), яким було проведено CXL з червня 2013 року по січень 2015 року в Медичному центрі Американського університету Бейрута. Той самий хірург виконував усі процедури CXL за Дрезденським протоколом. MMC застосовувався в кінці кожної процедури CXL, як частина звичайного протоколу з лютого 2015 року по грудень 2015 року.

Результати, отримані від пацієнтів, які отримували тільки CXL, порівнювали з пацієнтами, які перенесли CXL і застосування MMC. Усі пацієнти спостерігалися протягом 1 року і протягом цього періоду проходили періодичні обстеження. Клініцисти використовували оптичну когерентну томографію високої чіткості Cirrus (Cirrus HD-OCT; Carl Zeiss Meditec AG) для моніторингу стану строми рогівки. Зрізи стромального хейза оптичної когерентної томографії (ОКТ) аналізували за допомогою запатентованого алгоритму машинного навчання, розробленого та опублікованого авторами, для автоматичного виявлення й об’єктивного визначення ділянок хейза. Візуальні результати були дещо кращими без MMC, але не суттєво, тоді як топографічні результати з/без MMC були значно кращими порівняно з доопераційними.

Згідно з Awwad, загальні прояви хейза в передній стромі були значно більшими  (P < 0,05 для всіх порівнянь) у всі моменти післяопераційного часу (тобто через 1, 3, 6 і 12 місяців, коли застосовували MMC, порівняно з тим, коли проводили тільки CXL). Середня гамма-декодована відбивна здатність передньої строми на ОКТ-сканах становила 26,0 ± 15,0 проти 14,8 ± 04,7 одиниць шкали сірого через 1 місяць і 18,4 ± 9,3 проти 13,9 проти 4,4 через 12 місяців.

Аналіз відбивної здатності середньої строми показав, що помутніння було значно більшим на 12-місячному терміні, але не досягало значущості в будь-який момент у задній стромі. Коефіцієнт відбиття передньої ділянки строми (яка вибирається програмним забезпеченням так, що відображає більше туману, ніж навколишня область), розрахована як середня інтенсивність пікселів у певній області рогівки, становила 33,1 ± 16,6 проти 23,2 ± 05,9 через 1 місяць і 27,1 ± 12,8 проти 20,6 ± 07,9 через 12 місяців для груп CXL з MMC і CXL відповідно (P < ,05 для всіх порівнянь).

На завершення Аввад підняв іншу область для розгляду, зокрема наслідки цього дослідження для одночасної фоторефракційної кератектомії + CXL, де слід критично поставитися до цінності та потенційних ризиків MMC.

Переклад з джерела: https://www.ophthalmologytimes.com/view/mmc-increases-corneal-haze-after-cxl

Коментарі

Завантаження...