Своєчасна діагностика та лікування очного сифілісу для запобігання незворотній втраті зору

Своєчасна діагностика та лікування очного сифілісу для запобігання незворотній втраті зору

Джерело: https://www.optometrytimes.com/view/timely-diagnosis-and-management-of-ocular-syphilis-to-prevent-permanent-visual-loss

Очний сифіліс – потенційний прояв вторинного чи третинного сифілісу – є рідкісним, але серйозним ускладненням.

Арслан Дж. Хан, DO, та Стівен ДіДжузеппе, PhD, з Коледжу остеопатичної медицини імені Едварда Віа (Монро, Луїзіана), а також Моніб Мустафа, MD, з Регіонального медичного центру Рапід (Александрія, Луїзіана), описали випадок очного сифілісу й труднощі його діагностики. Ці труднощі виникають через те, що сифіліс проходить через кілька клінічних стадій, кожна з яких має свої патофізіологічні механізми.

Стадії сифілісу

Первинний сифіліс виникає внаслідок інвазії Treponema pallidum, найчастіше в області геніталій, але можливе й ураження пальців, сосків, мигдаликів і слизової оболонки ротової порожнини. За відсутності лікування первинний сифіліс переходить у вторинний, що спричинений гематогенним поширенням T. pallidum і проявляється мукокутанним ураженням (плямистим висипом, кондиломами, ураженням долонь і стоп), головним болем, міалгією, артралгією, фарингітом, гепатоспленомегалією та загальним нездужанням.

Первинна фаза може минути спонтанно, якщо її не лікувати, що призводить до клінічно безсимптомної латентної фази, ранньої (інфекція, набута протягом року) та пізньої (що персистує понад рік), яку можна виявити лише за допомогою серологічного тестування. У деяких пацієнтів ця фаза може бути безсимптомною, але в інших може розвинутися третинний сифіліс.

Третинний сифіліс, що може розвиватися через роки чи десятиліття після початкового зараження, характеризується хронічним запальним ураженням багатьох органів: найчастіше – серцево-судинної системи, розвитком гумозного сифілісу та ураженням ЦНС (нейросифіліс). Третинний сифіліс також може викликати захворювання очей, такі як очний сифіліс і відшарування сітківки.

Нейросифіліс може виникнути як на ранніх, так і на пізніх стадіях хвороби, але з різною клінічною картиною. Сифілітичний увеїт є найпоширенішим проявом сифілісу з боку очей, і хоча він зустрічається рідко, може призвести до незворотної втрати зору.

Як зазначають автори, діагностика очного сифілісу часто ускладнена, оскільки хвороба має неспецифічні симптоми, особливо у ВІЛ-негативних пацієнтів. У таких випадках важливо якнайшвидше провести серологічне тестування (наприклад, титри RPR) і ретельно зібрати анамнез відповідно до клінічних проявів. У певних випадках для підтвердження діагнозу може знадобитися люмбальна пункція.

Основним методом лікування очного сифілісу залишається високодозовий пеніцилін внутрішньовенно чи внутрішньом’язово. Відтак потрібна комплексна стратегія, що включає ретельну діагностику та індивідуальний підхід до лікування, аби ефективно боротися з цим рідкісним, але серйозним ускладненням сифілісу.

Клінічний випадок

28-річний чоловік із непримітним анамнезом звернувся до офтальмолога, але був терміново направлений до відділення невідкладної допомоги з підозрою на пізній третинний сифіліс.

Він скаржився на раптовий напад болю, нечіткість зору, множинні «мушки» та втрату зору на лівому оці, що свідчило про відшарування сітківки й підозру на очний сифіліс. Порушення зору призвело до падіння під час візиту до клініки.

У відділенні невідкладної допомоги він повідомив, що два роки тому мав безболісне генітальне ураження, яке зникло самостійно. Лихоманки, висипу чи втрати ваги не було, але зізнався у наявності множинних сексуальних партнерів.

Під час огляду: розширення лівої зіниці, зір – знижений до 20/200, праве око – 20/20. При офтальмоскопії було виявлено значне відшарування сітківки лівого ока з субретинальною рідиною та хвилеподібними складками з ураженням макули. За результатами флюоресцентної ангіографії (ФА) виявлено: запальну етіологію, включаючи інтенсивне судинне просочування, гіперфлюоресценцію диска зорового нерву та вогнищеве запалення сітківки.

Ці дані підтверджували масштабний і важкий запальний характер третинного сифілісу, а також необхідність невідкладної діагностики та лікування.

Результати візуалізації корелювали з нечіткістю зору та фотопсією, підтверджуючи, що задній увеїт і васкуліт є основними причинами порушень зору. ФА візуалізація правого ока виявила дифузну гіперфлюоресценцію судин сітківки, що свідчить про запалення судин інфекційної етіології.

За результатами клінічного обстеження, люмбальних пункцій і серологічних досліджень було встановлено діагноз третинного сифілісу очей, ускладненого відшаруванням сітківки, що лікували пеніциліном G внутрішньовенно щоденно. Пацієнта було переведено у стаціонар тривалого перебування з офтальмологічним наглядом після госпіталізації.

У цих випадках лікування залежить від ВІЛ-статусу, наявності латентної симптоматичної чи безсимптомної стадії захворювання, а також від того, чи є у пацієнта алергія на пеніцилін. Для обстеження та лікування нейросифілісу були розроблені конкретні алгоритми, що ґрунтуються на вищезгаданих критеріях лікування.

Цей випадок підкреслює важливість своєчасної діагностики очного сифілісу та належного лікування як вирішального чинника запобігання незворотній втраті зору.

Автори підкреслили потребу у комплексній стратегії, що містить ретельну діагностику та індивідуальне симптоматичне лікування, для ефективного подолання цього незвичайного перебігу захворювання.

Коментарі

Завантаження...