Гіперпігментні порушення у пацієнтів з віковою макулярною дегенерацією: зв’язок із прогресуванням захворювання та вплив на зорову чутливість

Гіперпігментні порушення у пацієнтів з віковою макулярною дегенерацією: зв’язок із прогресуванням захворювання та вплив на зорову чутливість

У цьому дослідженні автори оцінили зв’язок між гіперпігментними аномаліями (ГПА) та ризиком прогресування вікової макулярної дегенерації (ВМД) на пізніх стадіях. Загалом, у 17% очей когорти розвинулася пізня стадія ВМД протягом 3-річного періоду спостереження. Включення кількісної оцінки ступеня ВМД у прогностичні моделі не призвело до суттєвого покращення їх здатності ідентифікувати пацієнтів з ризиком розвитку пізньої стадії ВМД. Однак, макулярні сектори з наявною ВГД демонстрували значно знижену секторальну зорову чутливість, виміряну за допомогою мікропериметрії (P < .001), хоча це не впливало на загальну зорову чутливість.

Кількісне визначення ступеня ВМД не може суттєво покращити прогнозування розвитку пізньої стадії ВМД, однак може залишатися важливим для оцінки секторальної зорової чутливості.

Передумови/цілі

Дослідити додаткову прогностичну цінність кількісної оцінки ступеня гіперпігментних аномалій (ГПА), визначених за допомогою кольорової фотографії очного дна (КФД), порівняно з їхньою наявністю для прогнозування прогресування вікової макулярної дегенерації (ВМД) на пізній стадії та зрозуміти їхній зв’язок із зоровою чутливістю в осіб з проміжною стадією ВМД.

Методи

140 учасникам з двосторонніми великими друзами пройшли мультимодальну візуалізацію та мікропериметрію на початковому етапі, а потім кожні 6 місяців протягом 3 років. Базові КФП оцінювали за наявністю ГПЗ і визначали їхній ступінь кількісно. Для кількісної оцінки об’єму друз використовували оптичну когерентну томографію (ОКТ). Прогностичні моделі прогресування до пізньої ВМД (включаючи ОКТ-ознаки атрофії) були розроблені з використанням або наявності ГПЗ, або її розміру. Також оцінювали зв’язок між розміром ГПЗ і середньою зоровою чутливістю (як загальною, так і секторальною). Всі моделі були скориговані на такі чинники, як вік пацієнта та об’єм друзи.

Результати

Прогностична ефективність щодо пізнього розвитку ВМД суттєво не відрізнялася залежно від наявності або розміру ГПЗ (p=0,92). Збільшення розмірів ГПЗ в кожному секторі, але не загальних розмірів в оці, асоціювалося зі зниженням секторальної зорової чутливості (p<0,001 і p=0,671 відповідно).

Висновок

У когорті з двосторонніми великими друзами кількісне визначення ступеня ВМД не покращило прогнозування пізнього розвитку ВМД порівняно з визначенням лише наявності друз. Ступінь ГПЗ асоціювався з більш локальним, а не генералізованим зниженням зорової чутливості. Ці результати свідчать про те, що кількісна оцінка ступеня ГПЗ мало додає до прогнозування прогресування ВМД, але є візуалізаційним біомаркером зорової дисфункції.

Коментарі

Завантаження...