Клінічні результати застосування фарицимабу у пацієнтів з раніше лікованою неоваскулярною віковою макулярною дегенерацією

Клінічні результати застосування фарицимабу у пацієнтів з раніше лікованою неоваскулярною віковою макулярною дегенерацією

Джерело: Ophthalmology Retina, vol. 8, iss. 4, april 2024, pages 360-366.

Мета

Оцінити анатомічні та функціональні результати в очах з неоваскулярною віковою макулярною дегенерацією (ВМД), що раніше отримували анти-VEGF терапію, у відповідь на інтравітреальне введення фарицимабу.

Дослідження

Ретроспективні, інтервенційні, послідовні серії випадків.

Суб’єкти

У дослідження були включені пацієнти з раніше лікованою ВМД, що отримали ≥ 4 послідовних ін’єкцій фарицимабу. Період дослідження тривав з березня по листопад 2022 року.

Методи

Клінічні та візуалізаційні дані були отримані з електронної медичної картки. Визначали центральну товщину фовеоли (ЦТФ), максимальну висоту відшарування фіброваскулярного пігментного епітелію (fvPED) і гостроту зору (ГЗ) за Снелленом. Для аналізу зміни ЦТФ, максимальної висоти відшарування пігментного епітелію та логарифму мінімального кута роздільної здатності ГЗ використовували узагальнені розрахункові рівняння.

Основні заходи досягнення результатів

Зміна центральної товщини фовеоли, максимальної висоти відшарування фіброваскулярного пігментного епітелію та показника гостроту зору за Снелленом до введення фарицимабу й після ≥ 4 інтравітреальних ін’єкцій фарицимабу.

Результати

За період дослідження 218 очей 191 пацієнта відповідали критеріям включення. Середній вік становив 79,9 (діапазон 70,6-89,2) років. Середня кількість інтравітреальних ін’єкцій анти-VEGF, отриманих до застосування фарицимабу, становила 34,2 (діапазон 6,4-62). Наступні результати були отримані після ≥ 4 ін’єкцій фарицимабу. Середній логарифм мінімального кута роздільної здатності ГЗ до переходу на фарицимаб становив 0,58 (Snellen VA ~20/76; діапазон 20/22-20/264) та 0,55 (Snellen VA ~20/71; діапазон 20/21-20/235; P = 0,20) після переходу. Середня максимальна висота відшарування фіброваскулярного пігментного епітелію становила 195,0 (діапазон 50,2-339,8) мкм до переходу на фарицимаб і покращилася до 165,0 (діапазон 33,6-296,4; P < 0,001) мкм після переходу. Середній показник центральної товщини фовеоли становив 354,8 (діапазон 184,7-524,9) мкм до переходу на фарицимаб і покращився до 306,6 (діапазон 144,4-468,8; P < 0,001) мкм після переходу на фарицимаб. Відсоток очей з внутрішньосудинною рідиною становив 36,7% (80/218 очей) до переходу на фарицимаб і зменшився до 24,8% (54/218 очей, P < 0,001) після переходу на фарицимаб. Частка очей з субретинальною рідиною становила 53,2% (116/218 очей) до переходу та зменшилася до 26,6% (58/218 очей, P < 0,001) після переходу.

Висновки

Інтравітреальний фарицимаб може покращити анатомічні результати у пацієнтів, які раніше отримували лікування ВМД, зберігаючи при цьому ГЗ в короткостроковій перспективі.

Фрагменти розділів

Методи

Це дослідження було схвалено Інституційною наглядовою радою Wills Eye Hospital і відповідало принципам Гельсінської декларації. Через ретроспективний характер серії випадків інформована згода не була потрібна. Наше дослідження було сплановане як одноцентрове ретроспективне дослідження карт пацієнтів з ВМД, які отримували інтравітреальні ін’єкції фарицимабу після попереднього лікування традиційними анти-VEGF препаратами у зв’язку з неповним розсмоктуванням відшарування пігментного епітелію фіброваскулярних судин.

Результати

Було проаналізовано двісті п’ятдесят три ока від 225 пацієнтів. Загалом 218 очей від 191 пацієнта відповідали критеріям включення. Серед очей, які не відповідали критеріям включення, 12 отримали 1 ін’єкцію фарицимабу, 16 – 2 ін’єкції, 2 – 3 ін’єкції, у 3 спостерігався великий проміжок часу між третьою та четвертою ін’єкціями (> 6 місяців), і тому вони були виключені, а 2 ока не отримували попереднього лікування.

Обговорення

Неоваскулярна ВМД, що потребує частого лікування анти-VEGF для досягнення адекватного пригнічення хоріоїдальної неоваскулярної активності та ексудації, є поширеним клінічним сценарієм; субоптимальний контроль захворювання може обмежити покращення зору та сприяти втраті зору з часом. У клінічних дослідженнях ІІІ фази, що оцінювали ефективність фарицимабу при неоваскулярній ВМД, усі пацієнти не отримували попереднього лікування, що не є найпоширенішим способом застосування цього лікарського засобу на цей час у клінічній практиці.

Коментарі

Завантаження...