Особливості методів візуалізації, які прогнозують відповідь на лікування при судинних захворюваннях сітківки

Особливості методів візуалізації, які прогнозують відповідь на лікування при судинних захворюваннях сітківки

Varun Chaudhary, доктор медичних наук, член Королівського коледжу хірургів Канади (FRCSC), на зустрічі Retina 2024 в Мауї розглянув основні питання лікування пацієнтів із судинними захворюваннями сітківки: хто буде та хто не буде реагувати на лікування, й які ознаки є прогностичними при візуалізації. Він є професором і завідувачем кафедри офтальмології Університету Макмастера, завідувачем кафедри офтальмології Регіонального офтальмологічного інституту Гамільтона при Університеті Макмастера, медичним директором Центру дослідження сітківки при Університеті Макмастера та головою дослідницької групи Міжнародного альянсу з доказових досліджень сітківки (RETINA).

Широкопольна візуалізація виявилася найбільш корисною в цьому відношенні, оскільки можна візуалізувати 82% сітківки.

Chaudhary процитував дослідницький одновимірний і багатовимірний аналіз декількох базових чинників, що прогнозують розвиток проліферативної діабетичної ретинопатії (ПДР) і діабетичного макулярного набряку (ДМН). У цьому дослідженні найбільш клінічно значущим результатом було збільшення рівня вихідної неперфузії сітківки, що спостерігається при флюоресцеїновій ангіографії (ФАГ), яка була пов’язана з підвищеним ризиком розвитку цих 2 захворювань сітківки.

Він нагадав про більш раннє дослідження, яке показало, що симптом протіканння в макулі на ФАГ був пов’язаний з субоптимальним клінічним перебігом при лікуванні блокаторами чинника росту ендотелію судин (анти-VEGF), тобто 4 інтервали без лікування тривалістю 4 місяці або довше протягом 2 років були недосяжними.

Щодо вихідної неперфузії сітківки, поріг прогнозування ділянки диска мав специфічність 84,9 для ПДР.

Ефекти лікування

Обговорення модифікації вихідної неперфузії сітківки за допомогою лікування показало, що анти-VEGF терапія мала різний вплив на ділянки неперфузії сітківки залежно від дослідження – від стабільності до позитивного або негативного ефекту. Метааналіз даних RCT, проведений Chaudhary та дослідницькою групою RETINA, продемонстрував невеликий, але позитивний вплив лікування анти-VEGF на прогресування вихідної неперфузії сітківки порівняно з контролем. Однак синтез доказів також підкреслив, що жодне з включених досліджень не оцінювало вихідну неперфузію сітківки як первинний результат.

Щоб допомогти просунутися в цій галузі, було розпочато дослідження MAGIC, де Charles C Wykoff, доктор медичних наук, є головним дослідником, а Chaudhary – членом дослідницької групи. Це багатоцентрове відкрите рандомізоване контрольоване дослідження 2-ї фази вивчає зміни в зоні перфузії сітківки протягом 96 тижнів, пов’язані з інтравітреальними ін’єкціями фарицимабу 2,0 мг (Vabysmo, Genentech). Очікується, що набір учасників дослідження завершиться на початку 2024 року.

Інші біомаркери

Ці нещодавно виявлені потенційні біомаркери включають переважно периферичні ураження (ППУ). Дослідження ФАГ показало, що ППУ асоціюються з більшим ризиком погіршення перебігу захворювання протягом 4 років; результати показали, що широкопольна ФАГ для оцінки периферичної сітківки може покращити здатність прогнозувати погіршення перебігу захворювання в очах з непроліферативною ДР.

За допомогою спектрально-доменної оптичної когерентної томографії (SD-OCT) було візуалізовано морфологію ДМН, ще одного біомаркеру, який включав серозне відшарування сітківки, кістозний макулярний набряк та дифузне потовщення сітківки.

Кілька досліджень показали, що вихідна дезорганізація внутрішніх шарів сітківки пов’язана з погіршенням зору через 12 місяців при ДМН, що лікується анти-VEGF, дексаметазоновим імплантатом (Ozurdex, Allergan) і лазером в макулярній області.

Інші біомаркери включають пошкодження еліпсоїдної зони (EZ), зовнішньої межової мембрани (ELM), гіперрефлективні вогнища (HRF).

Chaudhary та команда дослідників RETINA поділилися результатами нещодавнього метааналізу, в якому вони змогли кількісно оцінити прогностичну цінність усіх базових біомаркерів ОКТ з точки зору кінцевого зору. Результати демонструють, що з 31 унікального дослідження біомаркерів деякі ключові біомаркери, такі як HRF, порушення EZ/ELM, пророкують погіршення кінцевого зору після лікування при ДМН. Наявність відшарування заднього скловидного тіла була єдиним біомаркером, що прогнозував візуальну користь.

Висновки з доповіді, що стосуються внесків у візуалізацію, такі:

• використання ФАГ, вихідної неперфузії сітківки є фундаментальним для ДР і пов’язане з більшим ризиком прогресування, лікування анти-VEGF може змінити прогресування неперфузії, посилення симптому протікання та ППЛ пов’язані з більшим ризиком прогресування;
• використовуючи SD-OCT, базові біомаркери ОКТ можуть дати уявлення про відповідь на лікування різними препаратами, й перший метааналіз був проведений для кількісної оцінки здатності базових біомаркерів прогнозувати результати гостроти зору у хворих на ДМН, які перебувають на лікуванні;
• насамкінець, Chaudhary зазначив, що диференційований вплив фармакотерапії на прогностичні візуалізаційні характеристики потребує подальшого збору доказів і може слугувати орієнтиром для персоналізованого підходу до лікування ДР.

Коментарі

Завантаження...