Результати переходу на фаріцимаб після попередньої анти-VEGF терапії у пацієнтів із персистувальним діабетичним макулярним набряком

Результати переходу на фаріцимаб після попередньої анти-VEGF терапії у пацієнтів із персистувальним діабетичним макулярним набряком

Джерело: The British Journal of Ophthalmology. https://www.practiceupdate.com/c/170872/1/5/

Основні висновки

• У цьому дослідженні оцінювалась ефективність інтравітреального введення фаріцимабу для лікування персистувального діабетичного макулярного набряку, що був рефрактерним до інших анти-VEGF агентів. Після переходу на фаріцимаб у 36,2% пацієнтів вдалося збільшити інтервали між ін’єкціями на 2 тижні чи більше. Центральна товщина фовеа значно зменшилася після застосування фаріцимабу (p<0,001). Проте показники гостроти зору не показали значних змін; серед чинників, що асоціювалися з гіршими візуальними результатами, були наявність дезорганізації внутрішніх шарів сітківки та старший вік. Значущих побічних ефектів при введенні фаріцимабу не було зафіксовано.

• Інтравітреальне введення фаріцимабу може ефективно зменшувати центральну товщину фовеа та подовжувати інтервали між лікуванням без погіршення гостроти зору у пацієнтів із персистувальнимдіабетичним макулярним набряком.

Передумови дослідження

Метою дослідження було оцінити анатомічні та функціональні результати у пацієнтів із персистувальним діабетичним макулярним набряком, які перебували на постійній анти-VEGF терапії й були переведені на інтравітреальне введення фаріцимабу.

Методи

Пацієнти з діабетичним макулярним набряком, які отримували постійну анти-VEGF терапію та були переведені на фаріцимаб, отримали принаймні три ін’єкції у період з квітня 2022 року по травень 2023 року. Пацієнти виключалися з дослідження, якщо вони мали повну відповідь на попереднє лікування, але були переведені для подовження інтервалів між лікуванням, якщо протягом 6 місяців до переходу використовувалися стероїди чи лазерне лікування діабетичного макулярного набряку. Дані клінічних та візуалізаційних обстежень були отримані з електронної медичної картки. Центральна товщина фовеа та гострота зору за шкалою Снеллена були виміряні до та після трьох інтравітреальних ін’єкцій фаріцимабу.

Результати

Протягом періоду дослідження включено 69 очей у 53 пацієнтів, які відповідали критеріям. Середній вік становив 68,6±9,0 років, а середня кількість ін’єкцій до переходу складала 18,1±16,0. Середня гострота зору за логарифмічною шкалою мінімального кута розрізнення становила 0,40±0,30 (еквівалент Снеллена 20/50) до переходу та 0,38±0,27 (еквівалент Снеллена 20/48) після трьох ін’єкцій фаріцимабу (p=0,397). Середня товщина фовеа зменшилася з 380±155 мікронів до 323±147 мікронів (p<0,001). Під час дослідження не зафіксовано жодних офтальмологічних або системних побічних явищ.

Висновки

Інтравітреальне введення фаріцимабу може покращувати анатомічні результати, підтримуючи при цьому стабільність гостроти зору у пацієнтів із персистувальним діабетичним макулярним набряком, які раніше лікувалися анти-VEGF терапією.

Коментарі

Завантаження...