Ризик очної неоваскулярної конверсії та системних ускладнень кровотечі у пацієнтів із ВМД, які приймають прямі пероральні антикоагулянти або варфарин

Ризик очної неоваскулярної конверсії та системних ускладнень кровотечі у пацієнтів із ВМД, які приймають прямі пероральні антикоагулянти або варфарин

DOI: https://doi.org/10.1016/j.ophtha.2024.07.034

Анотація до статті

Мета: порівняти перехід у неоваскулярну форму у пацієнтів з сухою формою вікової макулярної дегенерації (ВМД), ініційованою прийманням прямих пероральних антикоагулянтів (ППАК) з відповідними пацієнтами, які отримували варфарин.

Дизайн дослідження: ретроспективне когортне дослідження.

Учасники дослідження та/або контрольна група: дослідження включало 20 300 пацієнтів і 13 387 пацієнтів з сухою формою ВМД, яким було призначено ППАК або варфарин, відповідно, до підбору оцінки схильності.

Методи дослідження: TriNetX (Кембридж, Массачусетс, США) використовувався для виявлення пацієнтів із діагностованою  сухою формою ВМД, стратифікованою за допомогою лікування ППАК або варфарином із принаймні шестимісячним спостереженням. Зіставлення балів за схильністю було виконано для контролю базових демографічних показників і супутніх медичних захворювань.

Основні показники результату: відносний ризик розвитку неоваскулярної ВМД, макулярної кровотечі, крововиливу в склоподібне тіло (гемофтальм) і потреби у втручанні в око (терапія інтравітреальним антиваскулярним ендотеліальним чинником росту (антиVEGF) або вітректомія pars plana) протягом шести місяців та одного року. Пацієнти з хронічною фібриляцією передсердь (ФП), які отримували антикоагулянтну терапію, були окремо оцінені для тих самих показників протягом 5 років після початку терапії.

Результати: лікування варфарином було пов’язане з вищим ризиком розвитку неоваскулярної ВМД через шість місяців та один рік у порівнянні з відповідними пацієнтами, які отримували ППАК. Був підвищений ризик потреби в інтравітреальній терапії анти-VEGF і вітректомії pars plana. Серед пацієнтів із ВМД та ФП, які отримували варфарин, спостерігався підвищений ризик очних ускладнень і потреба в інтравітреальній терапії протягом тривалого 5-річного періоду. Не було суттєвої різниці у розвитку великих системних геморагічних явищ між двома когортами протягом п’яти років.

Висновки: пацієнти з неоваскулярною ВМД, які отримували лікування варфарином, мали більшу ймовірність розвитку неоваскулярних захворювань і потребували офтальмологічного втручання у зв’язку з геморагічними ускладненнями порівняно з відповідними пацієнтами, які почали лікування ППАК.

Коментарі

Завантаження...