Вплив вживання тютюну на поверхню ока, мейбомієві залози та епітелій рогівки й переваги лікування мастилом на основі ліпідів

Автор: Кіреєв Володимир Вікторович (адаптований переклад) - лікар вищої категорії, кандидат медичних наук, викладач кафедри офтальмології Національного медичного університету ім. О.О. Богомольця, фахівець медичного центру «АЙЛАЗ», досвід роботи – понад 25 років
Інші публікації цього автора
14.04.2023 10:00

Вплив вживання тютюну на поверхню ока, мейбомієві залози та епітелій рогівки й переваги лікування мастилом на основі ліпідів

Вплив вживання тютюну на поверхню ока, мейбомієві залози та епітелій рогівки й переваги лікування мастилом на основі ліпідів

Джерело: Graefe's Archive for Clinical and Experimental Ophthalmology

Повідомлення

У цьому дослідженні автори досліджували вплив куріння тютюну на розвиток хвороби сухого ока (ХСО) та оцінювали переваги лікування гіалуронатом натрію (ГН) і краплями з напівфторованим алканом (НФА). На початковому етапі клінічний діагноз ХСО був поставлений у 100% курців, які брали участь у дослідженні, разом зі збільшенням показників індексу захворювання поверхні ока (P < 0,05). Попри те, що прояви ХСО зменшилися як при лікуванні НФА, так і при лікуванні ГН, тільки з НФА було пов’язано покращення епітелізації (за даними забарвлення рогівки флюоресцеїном), товщини ліпідного шару та часу розриву слізної плівки.

Куріння може бути вагомим чинником ризику виникнення ХСО та дисфункції мейбомієвої залози, й місцева терапія НФА може покращити, але не повністю скасувати, зміни рогівки.

– Захарі Бергман, MD, MPH

Мета

Нашою метою було оцінити поверхню ока у постійних курців та оцінити переваги гіалуронату натрію (ГН) порівняно з очними краплями з напівфторованим алканом (НФА) на слізну плівку, мейбомієві залози й товщину епітелію рогівки (ТЕР).

Методи

Це проспективне рандомізоване сліпе дослідження включало курців і відповідного віку некурців, які наносили одну очну краплю Hyabak® на одне око (група ГН) і одну очну краплю EvoTears® на друге око (група НФА) 4 рази на день протягом 2 місяців. Оцінювалися на початку та після лікування параметри стану очної поверхні, що включали: тест часу розпаду слізної плівки (ЧЗСП) та оцінку забарвлення рогівки флюоресцеїном (ФРФ), товщину ліпідного шару (ТЛШ), мейбографію (LipiView®) і вимірювання ТЕР (Zeiss Cirrus HD-5000®).

Результати

Сімдесят вісім очей було включено в групу курців (39 у підгрупі ГН і 39 у підгрупі НФА) та 42 ока у контрольну групу. На початковому етапі група курців мала вищу поширеність сухого ока (100% проти 0%, p < 0,001), дисфункцію мейбомієвих залоз (ДМЗ) і нижчі значення ТЕР, ніж у контрольній групі (p < 0,05). ЧЗСП, ФРФ і ТЛШ (контроль, порівняно з групою НФА: 64,02 ± 1,87 нм проти 49,56 ± 4,33 нм, p = 0,05) покращилися в підгрупі НФА після лікування, але не в підгрупі ГН, і стали еквівалентними показникам контрольної групи. Поширеність сухого ока зменшилася в групі курців після лікування (контроль порівняно з групою ГН і групою НФА: 0% проти 12,82% проти 16,26%, p > 0,05). Морфологічні параметри мейбомієвих залоз і ТЕР після лікування не покращилися (p < 0,05).

Висновки

Паління пов’язане з сухістю очей, ДМЗ і витонченням епітелію рогівки, що, здається, лише частково оборотні при застосуванні місцевих мастил, переважно при вжитку НФА.

Коментарі

Завантаження...

 
 
Офтальмологічні події
 
Facebook